От і закінчилась основна програма курсів вміння мислити. Це авторський курс Олексія Арестовича, де він по більшості викладав нам свій неординарний, детально пропрацьований і в чомусь близький мені світогляд. Цілий рік раз в два тижні ми збирались маленькою компанією і займались цікавими речами. А сам Олексій за покликанням – це людина десь посередині між філософом і психологом, те що треба.
Що ж за цей час сталось, що я змінив в собі, ким став? І як про це розказати, не повторивши весь курс? Тому напишу, що найяскравіше, що запам‘яталось найбільше:
На сьомому занятті я підійшов до Олексія і сказав, що попереднє заняття окупило мені витрати на весь курс. Я досі під впливом. Тоді я дізнався яким я хочу бути, на що варто витрачати зусилля. Так би мовити «куди жити». Це так звана ідея «моноліту». Ми розбирали ідею на прикладі фільму, який тепер один з улюблених – «через терни до зірок». Я навіть тоді надрукував кучу плакатів по темі заняття і повісив вдома на стіну.
Якось ми вчили як висловлювати позицію. Домашнє завдання було ясно що висловити власну позицію. З п‘яти заданих тем. Письмово. Я навіть не уявляв, що це буде одне з найбільш захоплюючих завдань для мене. Витратив на це годин 30 – весь вільний час між заняттями, котрі раз в два тижні. Просто описував свою позицію про сім’ю і дружбу – а виявилось, що це «критика чистого кумівства». Потім писав, що думаю про гроші – написав «як перемогти криптоолігарха». Позиція про віру стала називатись «дифури віри», при чому дифури там дійсно були потрібні. Писав про роботу – написав «чому роботи завжди дві». Наче сам із собою познайомився заново. Сподобалось.
Перекладав пісні з англійської. Це ж прекрасно, я такого давно не робив, але пам‘ятав, що це приємно. А тут ще й привід з‘явився.
Одне з завдань було два тижні бути «прозорим»: говорити, все, що думаєш, нічого не приховувати. Ні від себе, ні від інших. Це виявилось складно, без серйозних втрат не обійшлось. Але було і хороше – таке відчуття, що камінь падає з душі, жити легко і тд.
Тестували один цікавий алгоритм – берем кучу американських фільмів, кліпів, книжок і тд, застосовуєм спеціальний алгоритм – і в результаті отримуєм сутність американської культури. Те ж саме потім зробили і з українською. І після того, що вийшло, бути українцем стало набагато цікавіше. Просто застосували алгоритм – а такі глибокі висновки отримали, що моя гуманітарна частина прониклась повагою до математичної.
Аналізуєм американську культуруСхожий алгоритм можна застосовувати і до людей – спробували на мені. Мене запитали, якесь зовсім ліве запитання – і попросили дать розгорнуту відповідь. Я говорив 5 хвилин від сили – а потім на цьому матеріалі алгоритм дав такі результати, що якби я не знав, як вони отримані – подумав би що є в світі телепатія. І взагалі про себе я дізнався багато цікавого. Видно, до психологів ходити – непогана ідея. Мало хто знає свою картину світу, а у всіх вона є.
Олексій якось сказав: «проживите один день так, как хотите, и ви поймете, какую жизнь ви про..ете». Дуже врізалось в пам’ять. Взагалі він борець із тим, що він сам називає «дисциплінарним суспільством». Складний термін пояснюю: ставим питання про істину, сакралізуєм істину, а раз істина сакральна, то не лізь брудними руками, особиста позиція заборонена. Ідея звільнення в тому, щоб жити не як треба, а як хочеш. Вона поширена, навіть в інстаграмі так фотки підписують, але ці фотки із пляжу в туреччині або дорогого ресторану, тому не мають сенсу. Інша справа побачити в житті кілька людей, які так і живуть. Це як зробити подвійне сальто назад.
Якось дивились все заняття фільм – «управління гнівом». Він наче знятий спеціально для Арестовича був – в будь-якому місці можна зупинятись і описувати як це ілюструє одну з теорій курсу. Що ми й робили. Тепер я думаю, що це і є найкращий спосіб дивитись фільм – часто зупиняючись і аналізуючи, обговорюючи. Я так тепер іноді роблю.
Потім малював картини – картини світу. Виявляється, можна просто послухати розмову людини кілька хвилин і застосувати алгоритм – і вже багато дізнатись про людину. Це не відміняє довгих розмов про важливе з людьми в принципі, бо алгоритм може уточнювати результат по ходу отримання нової інформації. Аналізував потім ще свого друга так само.
А потім було заняття, на якому ми аналізували самого вчителя. Алгоритм дозволяє фактично «лізти в душу» до людини, а Олексій ще й такі дані вхідні дав, що став як на долоні перед всіма нами. Показав все, що любить, що поважає, чого дотримується, і найголовніше – що вважає красивим. І вухом не повів при цьому. Дуже проникливе і зворушливе заняття. Найкрасивіше із занять. Я хочу так теж.
Одного разу домашнє було відпрацювати алгоритм, який пояснює незрозумілі мені дії людей – героїв у фільмі, кліпі, пісні, реальних людей відомих або знайомих. Я так і зробив спитав друга, які він хотів би зрозуміти пісні, кліпи, фільми і тд – і розібрав з ним разом їх по алгоритму. Із пісень там був «прощай берлин», «мерещится», кліп «magenta – burst», і пару фільмів. Коли розумієш, що чийсь потік свідомості насправді виявляється не потоком свідомості, а діями із своєю логікою і метою – переживаєш те саме відчуття, що називається «пазл складається» – воно безцінне.
Вивчив цікаву авторську стратегію дебатів. Та ні, тільки дізнався. Потрібна практика, поки не вбудував це в себе.
А іще сто разів подивився кліп тімберлейка tunnel vision. Я тепер експерт із цього кліпу
І наостанок, напишу принципи, які я вирішив вбудувать в себе, хай побудуть тут, просто щоб нагадувать:Абсолютизуй суб‘єкт, масло не дорожчає
Працюй з тим, що є. Повітряні замки дорого обходяться
Завжди став питання про цінності, а навіщо інакше?
Найвишуканіше задоволення – перемогти себе
До серйозних змін призводить довга кропітка робота, що виглядає як проста
Справжня цінність дає сили оборонятись і наступати
Вчись не по розумним книжкам, а по улюбленим
Відстоюй свої цінності
Будь мужнім буть чесним з собою
Якщо боїшся образить співбесідника правдою – ти його зневажаєш
Дозволяй собі хотіти того, що хочеш
Підсвідомість – океан, я – серфінгіст. Не побороти, зробити так, щоб вона несла в правильному напрямку
Блог Антона Пендюра 